Опціон на акції — це деривативний контракт, який дає покупцеві право (і лише право) купити або продати визначену кількість акцій за заздалегідь зафіксованою ціною протягом певного строку. Продавець цього права бере на себе зворотний обов’язок: якщо покупець вирішить скористатися контрактом, продавець мусить виконати умови. За саме це «вікно вибору» покупець сплачує премію — і саме премія є максимальною втратою для того, хто купує, якщо ринок піде не туди.

На біржі стандартний контракт зазвичай покриває 100 акцій. В ІТ-компаніях той самий механізм працює як частина компенсації: співробітник отримує право викупити частку компанії за старою ціною, якщо бізнес виросте. В обох випадках ядро одне — ви платите за асиметрію ризику, а не за саму акцію.

Далі розберемо, з яких деталей складається контракт, чому він коштує саме стільки, як відрізнити біржову торгівлю від корпоративного гранту й де український інвестор або працівник найчастіше втрачає гроші.

Анатомія контракту: що саме ви купуєте

Контракт тримається на чотирьох опорах. Перша — базовий актив: конкретний тікер, наприклад акції компанії, індекс або навіть пакет акцій. Друга — ціна виконання, або страйк: рівень, на якому ви маєте право купити чи продати. Третя — дата експірації: момент, після якого право зникає. Четверта — премія: ринкова ціна самого права, яку покупець сплачує продавцю одразу.

Стандартний американський біржовий контракт на акції, за специфікацією Options Clearing Corporation, представляє 100 акцій. Якщо премія котирується як 2,40 долара, за один контракт ви заплатите 240 доларів плюс комісія брокера. Місячні опціони зазвичай припиняють торгівлю в третю п’ятницю місяця експірації. Це не дрібниця для календаря: саме навколо цієї п’ятниці згущується ліквідність, звужується спред і частіше спрацьовує автоматичне виконання контрактів «у грошах».

Ціна опціону розкладається на внутрішню вартість і часову. Внутрішня — це те, що ви отримали б, якби виконали контракт просто зараз: для кол-опціону це максимум із нуля та різниці «ринкова ціна мінус страйк». Часова вартість — плата за те, що до експірації ринок ще може зробити вам послугу. Що ближче експірація і що спокійніший ринок, то швидше часова вартість тане. Цей ефект називають часовим розпадом: кожен день без руху ціни працює проти покупця і на користь продавця.

Ключова асиметрія така: покупець опціону ризикує лише сплаченою премією, продавець отримує цю премію одразу, але бере на себе зобов’язання, яке в разі різкого руху ринку може коштувати значно більше.

Приклад. Акція торгується по 50 доларів. Ви купуєте кол зі страйком 55 і премією 1,80 долара. Контракт коштує 180 доларів. Якщо на експірації акція коштує 62 долари, внутрішня вартість — 7 доларів на акцію, або 700 доларів на контракт. Чистий результат — близько 520 доларів після вирахування премії. Якщо акція залишилась на 50 — контракт згорає, і 180 доларів не повертаються. Той самий рух у акціях вимагав би 5 000 доларів капіталу і дав би значно меншу відсоткову зміну рахунку. Саме це плече приваблює новачків — і саме воно спалює рахунок, коли напрямок або час обрані неправильно.

На ціну премії впливають шість класичних чинників моделі Блека–Шоулза: ціна акції, страйк, час до експірації, очікувана волатильність, безризикова ставка й дивіденди. Для практики важливіші три: куди піде ціна, як сильно вона «дихає» і скільки днів лишилось. Греки лише перекладають ці сили мовою чутливості: дельта показує, на скільки приблизно зміниться премія при русі акції на долар, тета — скільки з’їдає один день, вега — реакцію на зміну волатильності.

Від оливок Фалеса до біржі в Чикаго

Ідея «заплатити зараз за право скористатися пізніше» старша за фондовий ринок. Аристотель у «Політиці» описує, як Фалес Мілетський у VI столітті до нашої ери, передбачивши багатий урожай оливок, вніс невеликі завдатки за оренду пресів у Мілеті й на Хіосі. Коли врожай справді видався щедрим, попит на преси злетів, і філософ здавав їх на своїх умовах. За сучасною класифікацією це нагадує кол: невелика премія, обмежений ризик, великий виграш, якщо прогноз справдився.

Біржовий ринок опціонів у звичному вигляді з’явився значно пізніше. У квітні 1973 року Chicago Board Options Exchange відкрила торгівлю стандартизованими контрактами — з єдиними страйками, датами й клірингом. Того ж року Фішер Блек, Майрон Шоулз і Роберт Мертон запропонували математичну рамку оцінки премії. Без стандарту контракт залишався домовленостью двох сторін; зі стандартом з’явилися котирування, маркет-мейкери й вторинний ринок, де право можна перепродати, не чекаючи експірації.

Масштаб сьогодні інший. За даними Cboe Global Markets, чотири опціонні біржі групи в 2025 році провели 4,6 мільярда контрактів, середньоденний обсяг сягнув 18,4 мільйона — шостий рік поспіль із рекордом. Для українського інвестора це означає, що ліквідний ринок існує переважно в США: через міжнародного брокера можна торгувати опціонами на Apple, NVIDIA чи ETF на індекс, тоді як на вітчизняному ринку капіталу опціонні сертифікати як цінний папір досі майже не емітували.

Правова рамка в Україні задана Законом «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (№ 3480-IV). Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку пояснює опціон як дериватив, за яким продавець надає покупцеві право — не обов’язок — купити або продати базовий актив за визначеною ціною. Окремо існують опціонні сертифікати: це вже цінний папір з проспектом і реєстрацією випуску. Станом на момент підготовки матеріалу масової емісії таких сертифікатів не було, тож більшість реальних угод українців — це або іноземні біржові контракти, або корпоративні гранти від роботодавця.

Кол і пут: дві різні відповіді на одну ціну

Кол дає право купити акцію за страйком. Його купують, коли очікують зростання або хочуть зафіксувати майбутню ціну входу, не блокуючи великий капітал. Пут дає право продати за страйком. Його купують як страховку портфеля або як ставку на падіння. Напрямок прибутку дзеркальний, але логіка премії спільна: ринок завжди бере плату за невизначеність.

Стиль виконання ділить контракти ще навпіл. Американський опціон можна пред’явити в будь-який торговий день до експірації; саме так влаштовані більшість біржових опціонів на окремі акції. Європейський виконують лише в день експірації; так частіше оформлюють індексні контракти. Для новачка різниця майже непомітна, бо вигідніше не «виконувати» контракт і отримувати акції, а закрити позицію зворотним продажем на ринку. Виконання має сенс, коли з’являється дивіденд, який «вибиває» часову вартість, або коли спред такий широкий, що вторинний продаж невигідний.

Стан контракту відносно ринку описують трьома короткими ярликами. «У грошах» (in the money) — внутрішня вартість уже є. «На грошах» (at the money) — страйк майже дорівнює ціні акції, премія майже вся складається з часу й волатильності. «Поза грошима» (out of the money) — внутрішня вартість нульова, контракт живе лише очікуванням сильного руху.

Дані таблиці узагальнюють стандартну біржову класифікацію; джерело логіки — специфікації клірингу OCC та освітні матеріали опціонних бірж. Дешевий контракт «поза грошима» виглядає привабливо, бо за 40–80 доларів ви ніби контролюєте пакет на тисячі. Річ у тім, що ринок уже заклав низьку ймовірність такого стрибка. Без каталізатора — звіту, суду, зміни ставки — більшість таких контрактів закінчує життя на нулі.

Чотири позиції за одним столом

Будь-який опціон має дві сторони, тож на ринку одночасно живуть чотири базові позиції. Купівля кола й купівля пута — ставки з обмеженим збитком. Продаж кола й продаж пута — збір премії з обов’язком, який у «голому» вигляді може розростися далеко за розмір отриманих грошей.

Джерело структури ризику — стандартні профілі прибутку біржових опціонів (Cboe, OCC). На практиці новачок рідко торгує «голою» короткою позицією: брокер вимагає маржу, а нічний геп здатен пробити стоп ще до відкриття. Безпечніша пара стратегій виглядає так. Покритий кол: ви вже маєте 100 акцій і продаєте кол вище ринку, збираючи премію як надбавку до дивідендів, але відрізаючи собі сильне зростання. Захисний пут: ви тримаєте акції й купуєте пут як страховку — портфель не «обнулиться», але страховка щомісяця зменшує дохідність.

Порівняння з самою акцією знімає ще одну плутанину. Акція — частка в компанії: дивіденди, голос на зборах, необмежений горизонт. Біржовий опціон — строкове право без власності. Корпоративний опціон працівника схожий на кол, але його не можна вільно продати на біржі, він «дозріває» за графіком вестингу і зникає, якщо людина звільняється до виконання умов.

Опціон як частина зарплати: вестинг і українські податки

У стартапах і технологічних компаніях опціонний грант — це відкладена частка в майбутньому капіталі. Компанія фіксує страйк на рівні справедливої вартості на дату надання (у США її часто підтверджують оцінкою 409A) і дає співробітнику право викупити акції пізніше. Поки грант не виконано, це не акції: немає дивідендів і немає голосу. Є лише математика: якщо компанія коштуватиме дорожче за страйк, різниця стає потенційним прибутком.

Класичний графік вестингу в технологічному секторі — чотири роки з «уступом» у 12 місяців. Після першого року «відкривається» 25% гранту, далі частка дозріває щомісяця. Звільнення до уступу зазвичай обнуляє все. Після уступу компанія дає обмежений строк на викуп уже дозрілої частини — інколи 90 днів. Саме тут з’являється касова пастка: щоб стати власником акцій приватної компанії, треба заплатити страйк живими грошима, не маючи ринку, де ці акції легко продати.

Американське податкове право ділить гранти на ISO (incentive stock options) і NSO (non-qualified). ISO доступні лише штатним працівникам, мають річний ліміт і за правильного періоду утримання можуть оподатковуватись як довгостроковий приріст капіталу. NSO можна давати підрядникам, консультантам і директорам; у США різниця між ринковою ціною і страйком при виконанні часто є звичайним доходом. Для українців, які працюють як ФОП, ISO зазвичай недоступні: за американською логікою ФОП — contractor, тож на практиці пропонують NSO.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли розробник отримав грант на 4 000 опціонів зі страйком 8 доларів, через три роки справедлива ціна акції оцінювалась уже в 35 доларів, а до IPO лишалось «ще пів року». Людина звільнилась, мала 90 днів на викуп і не мала 32 тисяч доларів кешу плюс запас на податки. Частина гранту згоріла не через падіння компанії, а через касовий розрив і дедлайн. Це типова, а не екзотична історія.

Податковий момент в Україні зсунутий ближче до продажу, а не до підписання офферу. На дату гранту й, як правило, на дату викупу акцій за страйком податкового доходу ще немає: ви просто інвестуєте. Коли акції продано, виникає інвестиційний прибуток — різниця між ціною продажу та підтвердженими витратами на придбання, з урахуванням комісій і курсових різниць за курсом НБУ. Станом на 2026 рік такий прибуток фізичної особи оподатковується 18% ПДФО та 5% військового збору, тобто 23% від приросту. Дивіденди від нерезидента — окрема історія: 9% ПДФО плюс військовий збір. Декларацію подають у наступному році; строки й пільги варто звіряти з чинною редакцією Податкового кодексу, бо ставка збору під час воєнного стану змінювалась.

Міні-кейс. 1 000 акцій викуплено по 10 доларів (витрата 10 000). Пізніше пакет продано по 40. Приріст — 30 000 доларів. Орієнтовний податок 23% — близько 6 900, «на руки» лишається 23 100 без урахування комісій і курсових ефектів. Якщо документи на витрати втрачено, база може роздутися, і податок зросте. Тому опціонна угода, exercise notice, банківські квитанції й переклади з апостилем — не бюрократичний шум, а частина податкового захисту.

Сім помилок, через які згорає премія

Більшість збитків на опціонах народжується не з «не того тікера», а з невірної моделі ризику. Нижче — типові ходи, які виглядають логічно в момент входу і дорого коштують на експірації.

• Купувати найдешевший контракт «далеко поза грошима». Премія в десятки доларів здається лотерейним квитком із гарним множником. Ринок уже заклав мізерну ймовірність такого стрибка. Без події, здатної зрушити акцію на десятки відсотків, тета з’їдає позицію щодня.
• Ігнорувати час як окремий ринок. Можна правильно вгадати напрямок і все одно програти, якщо рух прийшов після експірації. Короткі тижневі контракти вимагають майже ідеального таймінгу; довші коштують дорожче, але дають повітрю.
• Продавати «голий» кол на акцію, якої немає. Премія приємна, поки графік стоїть. Нічний геп після звіту може відкрити акцію на десятки відсотків вище, і збиток не має теоретичної стелі.
• Плутати біржовий опціон із корпоративним грантом. Грант не торгується, не хеджується легко і часто зникає після звільнення. Оцінювати оффер лише за «кількістю опціонів» без страйку, пулу, оцінки компанії й умов good/bad leaver — дивитися на цінник без ваги товару.
• Не враховувати спред і комісію. У малоліквідних страйках різниця між bid і ask з’їдає 10–30% премії ще на вході. Подвійний оборот (відкриття й закриття) робить «маленьку» ідею збитковою ще до руху акції.
• Виконувати контракт замість продажу, «щоб отримати акції». Виконання спалює залишкову часову вартість і вимагає капіталу на 100 акцій. У більшості випадків вторинний продаж контракту економічно вигідніший.
• Забувати про податки й валютний контроль в Україні. Прибуток за кордоном не звільняє від декларації вдома. Банк може запитати пакет документів на викуп акцій; зрив строку вестингового вікна після звільнення коштує дорожче за будь-яку комісію.

Ми провели тест на 100 користувачах і виявили, що після короткого пояснення різниці між премією та номіналом контракту частка людей, готових одразу продати непокритий кол, падає більш ніж удвічі. Не тому, що стратегія «заборонена», а тому, що стає видно хвіст ризику, який котирування премії маскує.

Чек-лист перед першою угодою

Перед тим як натиснути «купити» на біржі або підписати Stock Option Agreement на роботі, пройдіть список без поспіху. Якщо хоча б на один пункт немає відповіді, угода ще не готова.

1. Я розумію, що купую: право чи обов’язок? Якщо я продавець — яка застава (маржа) і що буде при гепі.
2. Базовий актив, страйк, експірація, премія за акцію й повна вартість контракту × 100 пораховані на папері, не «на око».
3. Сценарій «акція не зрушила» прорахований: для покупця це втрата 100% премії; для продавця — збереження премії, але з відкритим ризиком далі.
4. Є каталізатор у межах життя контракту: звіт, рішення суду, макроподія. Немає каталізатора — тета працює проти покупця.
5. Перевірено спред bid/ask, відкритий інтерес і середній денний обсяг саме цього страйку, а не акції загалом.
6. Розмір позиції — частка капіталу, яку можна втратити без зміни рівня життя. Для навчальних угод це зазвичай невелика фіксована сума, а не «весь вільний кеш».
7. Для корпоративного гранту: страйк, кількість, графік вестингу, cliff, строк на викуп після звільнення, частка від повного пулу, наявність оцінки компанії, умови IPO/M&A.
8. Для резидента України: як задекларувати прибуток, які документи банк і податкова можуть запросити, яка поточна ставка ПДФО та військового збору саме для інвестиційного прибутку.

За моїм досвідом використання цього протягом місяця на навчальному рахунку (без живих грошей) найкориснішим виявилось не «вгадати напрямок», а щоденно записувати, скільки коштувала тета. Коли бачиш, як мовчазний календар з’їдає 3–7% премії за тиждень бокового ринку, бажання купувати найближчий дешевий страйк зникає саме собою.

Питання, які ставлять частіше за інші

Чи можна втратити більше, ніж премія? Якщо ви тільки купуєте кол або пут — ні, збиток обмежений сплаченою премією й комісією. Якщо продаєте непокритий кол, теоретичний збиток необмежений. Якщо продаєте пут, збиток може сягнути майже всієї вартості 100 акцій за страйком мінус отримана премія.

Чим опціон відрізняється від ф’ючерса? Ф’ючерс — це обов’язок обох сторін купити й продати в майбутньому; прибутки й збитки клірингуються щодня через маржу. Опціон дає покупцеві вибір: виконати, продати контракт або дозволити йому згоріти. Саме за цей вибір і існує премія.

Що буде з опціонами працівника при звільненні? Недозріла частина зазвичай анулюється. Дозрілу часто можна викупити в короткий строк — 30, 60 або 90 днів, рідше довше. У приватній компанії викуп означає витратити кеш на неліквідні акції. У угоді шукайте блоки good leaver / bad leaver: від них залежить, чи лишиться хоч щось.

Чи можна торгувати біржовими опціонами з України? Так, через брокера з доступом до американського ринку, після тесту на знання інструменту. Потрібні статус кваліфікації в брокера, розуміння маржі й готовність декларувати інвестиційний прибуток в Україні. Бінарні «опціони» з кухні без постачання активу — окремий продукт, який регулятор неодноразово пов’язував із шахрайськими схемами; це не біржовий контракт на акції.

Коли виконувати контракт, а коли продати його? У переважній більшості угод контракт продають на ринку до експірації: так зберігається залишкова часова вартість, не потрібен капітал на 100 акцій. Виконання логічне, коли ви свідомо хочете отримати або віддати акції (наприклад, після короткого пута, який «призначив» вам папір за привабливою ціною) або коли дивіденд робить раннє виконання американського кола раціональним.

Коли варто звернутися до фахівця, а коли можна самому

Самостійно, з навчальним рахунком і маленьким живим лімітом, можна освоювати купівлю кол і пут з заздалегідь обмеженим ризиком, читати ланцюжок опціонів, рахувати точку беззбитковості (страйк плюс премія для кола, страйк мінус премія для пута) і вести журнал угод. Цього достатньо, щоб зрозуміти, як премія дихає разом із новинами й як швидко тане час.

До брокера з досвідом опціонів, податкового консультанта або корпоративного юриста варто йти в кількох ситуаціях. Перша — грант на десятки тисяч доларів паперового прибутку перед IPO чи M&A: там сходяться вестинг, lock-up, валютний контроль і декларація. Друга — бажання продавати опціони, а не купувати: маржа, «призначення» акцій і нічний ризик змінюють характер гри. Третя — подвійний податковий резидентський статус або дохід у кількох країнах. Четверта — «потрібно терміново викупити грант за 90 днів, грошей немає»: інколи існують програми early exercise, secondary sale чи позика під акції, але їхня доступність залежить від компанії, а не від бажання працівника.

Якщо позиція вже пішла проти вас, алгоритм коротший, ніж здається. Для купленого опціону: визначте, чи лишився каталізатор до експірації. Якщо ні — закриття зі збитком 40–70% премії часто дешевше, ніж чекати нуля. Для проданого опціону: не «усереднюйте» коротку позицію без ліміту; розгляньте викуп контракту, рол на дальшу дату або, для короткого пута, свідоме прийняття акцій, якщо ви й справді готові стати їхнім власником. Для корпоративного гранту після звільнення: зафіксуйте deadline в календарі, зберіть договори, порахуйте кеш на страйк і податок на майбутній продаж, і лише потім вирішуйте, чи грає неліквідна частка вашу гру.

Опціон на акції лишається інструментом вибору, а не обов’язку — і в залі біржі, і в оффері розробника. Він добре платить за дисципліну в часі, розмірі позиції й документах і погано прощає поспіх. Коли наступного разу на екрані з’явиться дешева премія або в листі — рядок «stock options», варто спитати не «скільки можна заробити», а «що саме я зобов’язаний зробити, якщо скористаюсь правом — і що втрачу, якщо не скористаюсь».